2009-07-12 : Libra_o : спогади...

Замоталось в клубок мереживо, Заховались від долі слова. І минуле турбує збентежено - У теперішнє зазира. Недбайливо, квапливо нагадує, Недовірливо загляда І відшукує і відгадує, Називає нові імена. І непрошено, якось поспіхом, Вимагає від долі дива. І із наглістю випадковою Прямо в душу мені проника. І не склалося, не забулося, Не відлинуло, не пішло. Якось в серці воно згорнулося, Через долю усю пролягло. Не відплакати, не відмучити, Не забути усі гріхи… І тяжкою спокутою відчаю Не заплутати всі сліди. Розгорнулося, мов безкрайністю, І на дотик доля гірка. Самостійно, тужливо, безжалісно Із очей рясний дощ накрапа.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/15967.html