| Мій мозок гниє наче хмара гниє краєчками взимку
і тліє розносячись над всім на гілках дерев залишаючись нескінченно я дихаю цим — я хочу це вдихати і видихати стояти під трупом хмари бути йодованим мертв’яком придушеним нитками пронизане тіло здіймається над зораним полем трухлявими нитками до неба поволі розкладаючись не вистачає крил не вистачає кісток і плоті засушених кісток дірявих тут немає на ньому його підіймає важке його тіло сухими зіницями ледь посвистує |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16567.html |