| вони напиваються, щоб відпочити,
пізнати тишу на смак і запах. ганяють дорогами вщент розбитими на коханих старих колимагах. якщо ця країна комусь і належить, то тим, чию швидкість ніяк не обмежити. вони сміються над незалежністю, бо знають, від кого усе залежить. їх прапори, мов завзяті хвилі, точать каміння в серцях і легенях. їх життя - ненадкушене яблуко спіле. а в їхніх кишенях монтировки, карти, авторучки, фінки. і гріють їхні обвітрені руки цигарки, запалені, мов серце жінки, та інші прості чоловічі штуки. вони поливають безкраї пустелі і перекопують поле битви, щоб сяяли захватом очі дітей, тобто, щоб просто щось робити. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16790.html |