2010-05-08 : Amadis D : надобраніч

скло у твоїх очах холодіє стає тьмяним ти пірнаєш у копна каштанів у їх цвіті ховаєш стать і легка розтаєш квітом мов затьмарена сонцем зірка озираєшся цей погляд неможливо зустріти ти ледь п"яна і ці очі розтинають мою совість на шматки розривають свідомість ці льняні надчутливі крики роздрібнили мої кроки у всесвітньому світлі сміху

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17718.html