| Спакував мою душу в валізу,
Закував моє серце в залізо, Лебединою піснею вкрилось, Все, що діялось, все, що творилось. Пахли димом мрії із попелу, Не кохати! А як? Не второпаю, Не звертати в ті стіни весною, Які здавна вже дихають мною. В кожнім слові спогад відверто, Закрадається в душу так вперто, Що кричати щосили аж йметься, Так без тебе в цім світі живеться!!! |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17754.html |