| в кутку, біля покутя, бреше радіо.
мороз розмальовує мальвами шкло. мене поминати, як мого прадіда, не прийде усе село. морозе, морозе, кутя вже готова, ходи, не топчись під вікнами. миші з горища змели полову, рушники на іконах випрано, мати несе капусняк від печі, морозе, ходи зігрітись. а не приходиш до нас у святвечір – най і весною не стрітись. пахне кутя, аж всміхається хата. комин зітхає лячно. «морозе, приходь у онука забрати страхи дитячі», – бабуся чука мене на колінах, – «от скаже, хоч плач, хоч смійся!» на кладовищі мені серед рідних не вистачить місця. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18251.html |