2010-11-08 : Ivan Kulinski : вона

їхати до моря, знаючи, яким воно буде: гори над берегом, бари на пляжі, люди, що лежать, стоять, сидять, плавають — забуваючи, забуваючи, забуваючи. їхати до моря восени, якраз коли починає дощити, хлюпати калюжами до дивних придорожніх кав’ярень, у яких на першій сторінці меню чомусь завжди водка і солянка, слухати масне базікання далекобійників за сусіднім столиком, пити напівпритомну руду каву і знову їхати до моря. їхати до моря, коли перестаєш вірити у все, що має назву або ім’я. та коли, нарешті, його побачиш — навшпиньках підходь до води, сідай якомога ближче і гладь, ледь торкаючись пальцями до її долонь. цілуй її. раптом зрозумієш: ти ще ніколи в житті не цілував море.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18367.html