2011-08-29 : Ivan Kulinski : 146К

пахне росою і скошеним сіном. захід одним помахом мастихіна фарбує в червоне пагорби і яруги. я насипаю чай у велику кружку. цей потяг хочеться ляснути по плечу і назвати старим: «чувак, ми їдемо в крим! лічити зірки й кольорові вогні кораблів, як ніколи відчуваючи опуклість землі, набирати у капці піску, і, звичайно годувати бутербродами чайок. говорити, щоб чути голос — словом, сміючись, питати одне в одного “як ти?” і відповідати “чудово” (не рахуючи кількість складів у рядку)». я націджую кип’ятку.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19150.html