2011-10-17 : nlo : гор и зонт
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Я, напевно, забув, що схід сонця на сході, Стою обличчям до західу. Вже світанок, а я як золоте опудало - Безсилий і безпорадний. Поверніть мене на стовісімдесят, Розкрийте очі, покажіть диво. Я просто забув вдома компас І звертаюсь невпевнено, несміливо До дерев, як до помічників мандрівника, Слідкую за течією хмар в віддзеркаленні річки, Намагаюся посмикати свою мрію, В надії, що повернеться, за косички. Кожен раз, розплющуючи очі, біжу на ґанок. (хоча, пізно лягаю, головне - пізно встаю) Сили природи, не так стрімко! Подаруйте світанок! Я буду, обіцяю, глядачем у першому ряду...

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/19266.html