| Мертві як мильна вода вірші
збираються виходити з моїх вуст але я не даю їм я економлю навіть таку воду Відро це око часу що тільки дивиться на білу стелю проживаємо свою буденність разом з ним Можна згадувати давні зими а можна згадувати дуже давні зими під цокіт одного й того ж годинника під незрозумілі оркестри по радіо коли ще стіни наділені твоїми ж снами і дивним полум\'яним безсиллям, яке виходить з печі коли ще старість відчувається та не тобою коли старість щодня відриває чиїмись руками чергову сторінку календаря 10.05.13 |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20370.html |