2013-10-19 : Байкот : Сука
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Першим його словом було слово: Сука. До цього часу він мовчки витріщався на стелю. А сьогодні йому вже тридцять і його прорвало. Він тут вже з місяць, і, як вдома, тільки прив'язаний міцно. Він тепер повторював це слово: Сука! Сука! Сука! З перервами на примусове поїсти через зонд. Сука!!! Навіть важкі кулаки і заспокійливе не діяли За вікном голе дерево і ворони на гілках. На вікні решітка, а за дверима п'яні санітари. Він нарешті згадав її... Це вона тепер схожа... На голе дерево з воронами. А насправді дуже красивою. Ще не так давно. Він її давно запримітив і спостерігав. Якась вона ніби не від світу цього теж. А там хтозна. Треба перевіриьти. Одного вечора насмілився і запросив до себе. Все якось пішло не так. Спочатку так. А коли він хотів навести чіткий контур. Обрію на картині. Вона заснула на підлозі. Гола і втомлена художнім позуванням... Він взявся виправити намальоване. Таку сонну намалювати її ж кров'ю. Без згоди... Вона почала кричати. Вибігла голою на вулицю з порізаним правим вказівним. Навздогін він кричав: Стій. Мистецтво вимагає жертв. Ну тим й сука! Сука! зачекай треба ще трішки червоного. Раптом дерево перетворилося на ту... справжню. Виявляється це вона прийшла з тою картиною. Вже домальованою нею самою. Вона тримала її на витягнутих руках над головою. А пальці... Вони всі були забинтовані і просякнуті червоним. Там, на картині поряд з нею лежав і він замріяний. А над ними, червоним коряво написано назву картини: "Сука"

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20634.html