2014-06-04 : Байкот : Тепер тільки буду слухать
[Имя автора было скрыто первые сутки]

- Слава богу, шо підкріпилася... Бо буть живими луччє,чим мертвим! Подумала довольна собака. Після отрижки тухлим мясом, Тікишо зїденого дохлого кота. Собачий бог внєзапно почув подумане. і снізойшов до обільного общєнія. Бо інтєрєсной йому стала ця тєма. Даже громогласно, но не так шоб аж-аж. Ну...Шоб аж позакладдало вуха. Ну тіпа для буть почутим своїми Покорними подопєчними почітатєлями. - Правильно думаєш. Мислі ці - путь до мене. Харошого заслужила дуже багато за це. Собака перелякалася і причухла. Впала на чєтирє кості на землю. І... звиняйте всралася обільно. І погладив собачий бог її за вухом Шоб успокоїть, но не росчитав силу. Як слєдствії поранив смєртєльно собаку. вона не отходя от каси отдала йому душу. Тоєсть здохла і стала мертвою. Бог дуже огорчився, но не розпсіхувауся. Здержався і приняв загублену Ним же душу в своє лоно небесне. І перед тим, як обратно ісчєзнуть в обітєлі. Плюнув з досади напоследок на землю. І ізрьок: Тепер тільки буду слухать своїх подопєчних, шоб не навредить їм ненароком. Здержує тепер своє слово і скриває себе міра.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20860.html