2015-03-27 : Байкот : Їв небо і пив землю

Їв небо і пив землю: спрагло і в апетит. Мабуть мав на це причину прикольну. Добре, що цих харчів не брати в кредит. (Лізуть прокляті рими. Геть, геть із мого верлібру) Лишень вчора жер тварин і рослинами закусював. Без шансу на вічне виживання. Дурисвіт невиправний і невіглас окаяний. Не знав істини, правди та ще цієї... доброти. А сьогодні враз змінився не на жарт. Аж якось самому не по собі стало. Від такого одкровення і щирості. Їсти, те і тих що відкидають тіні - абсурд. Бо так ніколи не станеш розумнішим і добрим. Тобто вже досконалішим та неперевершеним. Це спало мені на думку, опісля споживання. Не зовсім свіжого продукту - ковбаси вареної. І запиванням вином, що стало уксусом. Ох иене й марудило, поки не проблювався. Про всяк випадок на свіжому повітрі. Якраз світило яскраве сонце. Дмухав невловимий вітерець і земля ворушилася. Від черв'яків та інших істот, що ожили навесні. Не роздумуючи зачерпнув пригорщу землі і випив. Заів кількома ковтками неба і... Так приємно стало, безболісно, що аж крикнув; - Я не мовчатиму! До якого діла ця фраза? Не знаю, але скажу всім і одне: - Не будьте абсурдними дурнями! Єдине спасіння аби удосконалитись і стати нарешті нормальлними: їсти небо і пити землю!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21045.html