|
Кохана чи ти пам'ятаєш як жили ми на Гаваях? як згадували те чого нема було та вже мабуть на жаль в майбутньому не буде? як я хотів тобі розповісти сумну історію але постійно плутався щойно починав бо та історія складалася з інших історій і в усіх тих історіях було багато ще історій і нюансів і постійно дзвеніли гегеліанськи ноти які питали що було до початку? що було буде після кінця? Ми дивились на далекі лайнери Чули скрип бригантин насолоджувались піском на пляжі теплим океаном ще я постійно тікав від твоєї подруги підозрюючи що в неї проблеми з етикою естетикою моральністю гуманізмом гумором адекватністю і іноді мені здавалось що хворі не ми а вони вона а він дійсно хворий і мені було лячно бо вони жах які мислителі і що і як вони трактуватимуть з того що я зробив сказав або написав які збочені інтерпретаціїї стосовно цього в їхніх карколомних головушках завентилюються? я тоді засмутився бо хотів розказати про те які бувають друзі але звалився на оце мені стало лячно за тебе коли замість слів подяки замість пояснень стосовно його поведінки я почув обурюючу нісенітницю... а ти тоді так щиро посміхнулась промовила спокійно та годі вже бачиш? я мовчу і ти помовч вони ж не розуміють ні! вони все розуміють але мені буває лячно що вони там собі розуміють? це ж механічний апельсин які картинки бачив Алекс коли читав у Біблії про страти день? з якою насолодою він уявляв знущання над невинною людиною мені буває лячно лише від того що я почув від нього про те що я писав шо він читав що зрозумів і що не зрозуміє ніколи і що вона читала що зрозуміла і що вона ніколи не зрозуміє і згідно їх вивернутої логіки вони можуть бути коханцями а ми не можемо чи це для вас нормальна ситуація? То мо' я зайвий у вашому трикутнику? |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21828.html |