2004-10-05 : Юрр : Оце любов. Така різноголоса.

Неначе подих. Наче зірка, Що з неба зірветься вночі. Мов відголосок забуття. Світання вересневого ранку – Любов моя. Моє кохання, Що груди здавлює зарання, Що наче пошепки кричить. Це почуття із мимоволі В саду розбуджених пісень. Неначе пісня тої долі, Яка давно була в полоні, А зараз – вільна. Це – як день. Як посмішка. Як звук дощу. Сміюся, плачу і кричу. Оце любов. Така різноголоса. Прийде весна, Покриють трави роси.. Настане час, і я тобі скажу: Лишаймося назавжди разом. – Я ж дивно так тебе люблю!...

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/3763.html