| Думок невблаганність
Руйнує припони Обставин і часу Ми разом з тобою Поки що хоч трохи Хоч подумки тільки Безмежність простору І простір без межі... У дивному місті Зимно на дворі Відлуння будинків Стискаю в долонях Заплутане нишком В метафор безодні Моіх забаганок Крижинок уламки То все що лишилось... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4515.html |