| Я помираю… крок за кроком...
Ступаю в прірву безнадійну, Я бій програла , здавшись небу, Тепер можу піти спокійно. Я не помру, допоки душу Думки безглузді зігрівають. Їх пояснити всі я мушу, Але вони не дозволяють. Заблокувала підсвідомість, Накинула замок на тіло, Пішла здаватись в полон небу, Воно давно мене хотіло. Взяло до себе - я в полоні, Печалі всі зібравши сміло. А ти підстав небу долоні, Щоб їх дощем зі сліз омило. Я буду жити… крок за кроком… Глибоку прірву оминати, Цей бій для мене став уроком, Тепер навчитися б кохати… |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/6365.html |