2005-12-04 : Шандрук : Гіросіґе

Укійо-е. Мої тертя у дні насотанім зимою на дошках вимащених літом у передмісті Наґасакі. Четветий рік, квартал спокОю смаків зернин у рідині напівпрозорій. Чи любите ви укійо-е? Ні? А дарма. Тарабанитись мостом, й тішитись чудовому чорному дощеві та зеленим хвилям. Привіт, Гіросіґе, сьогодні я піду слухати метро. Йти ногами, слухати ногами, підстрибувати та вигукувати п"яні гуки. Одурілі. Метро-метро-метро-метро-метро-метро. Коли я повернуся, на карнизикові мого кашкета танутиме сніг. Це буде вранці, десь о пів на шосту, ще темно. Ого-го-го-гооой, Гіроооосіііґее! А вдень ми рубатимемо ворогів самурайськими мечами. Навпіл. Гра скляними кулями. На килимі. У ліжкові. У ніч від суботи на неділю. І в цьому також є щось японське. Дінь. День.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/6698.html