| якби мої лєґіони стояли під Лаврою...
мій ранок починався би зі склянки гарячого молока та гімну моєї Вкраїни. Тоді я виходив би на балкон свого палацу й вітав міністрів та ґенералів - Слава Україні!, й чув би як над Києвом громом відлунювало: "Смерть ворогам!". По тому я мав би секс з китайськими полонянками. Десь о півдні міністри та ґенерали приходили би до мене аби отримати накази стосовно ведення боєвих дій на ріжних фронтах, стосовно долі захоплених міст тощо. Я би переглядав мапи та схеми, бив би по столі кулаком та казав: "авдієнцію завершено". А, ще потрібно підписати кілька сот смертних вироків... Перепочивши у саді із видом на Дніпро, за яким у золотавому світлі височать велетенські бронзові колоси із моїм обличчям, я вертатимусь до палацу аби вітати панів польових командирів, що прибули з трофеями які вони скинуть до моїх ніг. Голови ворогів та опозиціонерів. За деякий час я запросив би до себе людину відповідальну за пропаґанду й надав би вказівки стосовно того, якою мусить бути громадська думка стосовно тих чи інших питань. ...... Щойно мені усе те остогидне, я знову вернуся до саду аби трохи чогось почитати або пограти на леп-топі у яку гру. Складу кілька текстів, знову матиму секс з китайськими полонянками. Так, чудовий був день. Я міцно спатиму, аби наранок знову вийти на балкон і вигукнути - Слава Україні! А тоді знову почути громове - СМЕРТЬ ВОРОГАМ! |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/7067.html |