2006-04-26 : собака : місто немов сузір”я

як часто блукаючи ми йшли навмання на світло самотніх вікон що їх тепер навіки замкнено та хто з вас повірить що ми йшли на світло як часто ми шукали нашу річку наш міст і причал в ефемерних пустелях дворів та хто з вас повірить що річка була тут як часто ми просиналися разом раптово забувши про відстань і назви /мікро та макро/ районів та хто з вас повірить у таке забуття тільки крізь нас переходять міста у непам”ять ми вимовляємо їх проживаємо їх й залишаємо іншим

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8243.html