2006-05-16 : Letvik : Грустное

Твої білії крила ще стиха тремтять, Але їм вже ніколи тебе не здійнять, Не злетіти до сонця, ані вітер спіймать, Лиш лежати допоки пір’я з них облетять. Білим саваном вкриє тебе сніг забуття, Хтось прийде до тебе – сльози і каяття, Будуть очі знайомі торкатись лиця, Але попри молитви, нема вороття. Ти ніколи не думав обганяти вітри, Твої спогади неба безмежно прості Промайнули лиш тінню за мить до землі… Свої мрії й бажання тепер сховаєш в труні… Вітер легку пір’їну здійме в повільний політ, Твого єдиного друга прощальний привіт.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/8442.html