| я задивилася в вікно,
а потяг їде по спітнілим рейкам. на серці проростає мох, я все-таки ще трішечки дурепа. я заблукала у собі, а ти мене отак хотів розвести... цвіте калина на вербі, в мені уже лише шматок дурепи. я закохалася у дощ, а потяг їде по намоклим рейкам. в мізках вже думається щось, та в дечому я ще таки дурепа. от я задумалась про все і вдарилася у сосну конкретно. не їде потяг - ним несе, я зовсім трішечки іще дурепа...:-( |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/9283.html |