2006-09-15 : Окталлія : Zluv@ vi4№$ti

Присвячується людині, яка мене найбільше в житті образила. Я не буду плакати. Хоча, я так люблю дощ! А сльози - це вид дощу. Але дощу не буде. Мого дощу довго не буде. Буде засуха. Засуха твого серця. Якого в тебе взагалі нема... На призначеному для нього місці у тебе суцільний льодовик, про100 Антарктида якась, справжній Північний полюс. ...Не треба відкривати парасольку, я ж казала - дощу не буде. В моїх очах завжди буде сонце! Сонце. яке тобі побачити не дано. Не дітям в руки. Я не буду плакати. Мого дощу довго не буде. Буде засуха. Але настане один прекрасний день, коли піде злива! Шалена злива вічності! Це буде тоді, коли хтось перестане бачити сонце у небі, але помітить його у моїх очах. Тоді я буду плакати! Плакати крокодилячими слізьми, плакати фонтанами сліз! А дощ буде падати без упину. І тебе вже не врятує навіть парасолька. бо ти про100 втопишся у моїх сльозах!... Сльозах щастя, які ти ніколи б і не зумів мені подарувати.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/9492.html