2007-01-17 : Тереза Славович : Висота»
| Там де твої руки шкрябали вірші лелечим пером, або уламком димедролових ампул.
Випито воду з усіх склянок, і скінченно єпоси над історій Хто тобі дасть свободу у небі галактик Я зроблю реверанс, але що тобі те моє «сорру» Покриваючи крила пером, створюючи тебе з ребра Вимолюючи у неба позачергову Ліліт Скільки тобі потрібно мого тепла, Аби подумки відірватися від землі. Богу боже, тож візьмемо по вінцю Терном, лавром чи не все одно У зіницях щирих волоцюг Каменисте і прозоре дно. Хочеш я тебе залоскочу? Щоб померти з сміхом на вустах На картатих сходинах дощу Марить гордим стягом «Висота» | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10587.html | ||||||||||||||||