2007-02-13 : kvitoslava : туман

Примари-птахи виринали із сірого туману. У такі туманно-мокрі ранки завжди хочеться кави і шоколаду. Але вона йшла, вдихаючи цю білу вологість, відчуваючи, що її волосся вкривається краплинами цього туману, навіть на віях з”являються сльози цього ранку. Вона знала, що вдень “розтуманиться” і буде святково сонячно, але вона цього не хотіла. Вона любила туман, її захоплювала ця біла імла, це молоко... Чому вона любила туман? Він усамітнював її, відділяв від інших. Із білої невідомості виринали, немов привиди, дерева, простягали своє голе віття, беззвучно кричали... а може, шепотіли щось. Зникали будинки, цілі райони цих одноманітних дев”ятиповерхівок. Місто ставало іншим. Воно набувало якогось готичного романтизму, вишуканості. Здавалося, ось-ось із туману вирине старенький трамвайчик або навіть процокотить екіпаж... Туман стирав часові межі. Місто опинялося у дивному просторому вимірі, губилися орієнтири

КОММЕНТАРИИ Апять па-эстонцки... 102633   2007-02-14 07:08 А жаль. Жаль, что в нашем ПТУ преподавали только кетайский... PieceOfSoul 102663   2007-02-14 17:11 дуже знайоме незакінчене, але й без того + Gurgen 102682   2007-02-14 18:47 Дуже гарно. Мені сподобалось. А може вона чекала що з того білосніжного туману вийде їй назустріч її обранець?! Ivan Kulinski 102893   2007-02-16 22:59 ох-хо. люблю туман. люблю курити в ньому... єднатися. здається, що затягуєшся димом, а видихаєш туман... сабака 103201   2007-02-21 15:20 а під мікроскопом туман - це бульбашки. купа бульбашок.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/10834.html