|
На їхній вулиці імені вавілонської вежі графіті із крил метеликів стікають у очі – автоматичний пошук наднової мережі, долонями зітри убивчі зорі вовчі. А день крізь принтер – порожній А 4 – змішав згорілі монітори з пустими небесами. І осінні квіти-радіохвилі обростуть без міри все тло цих тихих стін, осоння і осанни. На їхній вулиці усе залили мулькі дощі - стекли у кольорові вени лісопаркових угідь. І знову-знову новий пошук когось на межі . По барвниках у листі шукатимуть твій слід. Блищить в промінні тлін- пилок зруділої іржі, затихла їхня осінь, як збанкротілий супермаркет. Суїцидальна вежа, луна-парки, міражі. Вже мітить новий світ безбарвний промінь -маркер | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11109.html | ||||||||||||||||