| В.
У цьому світі, де цвіте жорстокість І розпускає свої трупні квіти, Ти зберігаєш свою синьоокість І перспективу на вогні згоріти. Таких, як ти, бояться й уникають - Лякає, мабуть, простота і щирість. Живуть-гниють й самі про те не знають, Не припускаючи таку можливість І рвуться до висот небесних... О діти кольорового металу, Ви викопали під собою бездну - Любов не потребує п'єдесталу. У цьому світі, де цвіте жорстокість І розкидає свої трупні квіти, Мені лишились гордощі й самотність, Тобі - любов, щоб полум'ям горіти... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11334.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||