| юля та бунко йдуть мостом через дніпро. літо, пізній вечір. на плечі в бунко сидить щур.
юля: ааа як гарно, нічо не рухається. зараз, здається, і є саме те для чого я живу. бунко: ага, жир. юля: меґа. бунко (зупиняється та перехиляється над поруччя): хочу бути хвилею. щур: то стрибай, дура. бунко (б"є щуря по мисі): мовчати, пацюк! юля (теж перехиляється та плює вниз, усі певний час дивляться на лет плювка): давай його кинемо (показує на щуря). щур: дури! бунко та юля (сміються): гагага. щур: мо зробіть мені парашут? бунко та юля: гагага. щур: тю. юля (дивиться на баржу): ех, баржа пливе, хо" туди. бунко: ага, і я. щур: ну, ок. відбувається концептуальна телєпортація, усі опиняються на баржі. плещуть хвилі. юля: не очікувала. бунко: ги, прикол. в пацюка розвинулись маґічні властивості. юля: ага, від переїдання. бунко та юля: гагага. щур: тю, дури. | ||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/11903.html | ||||||||||||||||||||||||||||