|
Я щаслива, що десь ви є. Таємничо й піднесено-просто. У буденному кольорі серед гамору й сміху земного життя. Тихі кроки. Впевнені й не дуже. Я ступаю в прозорий слід. Я торкаюсь повітря, що в ньому згубився жест. Я радію, що десь ви є. Це нічого, що часом плачу, це нічого, що холодно часом, - бо ж світ такий незбагненний, широкий, розгортає кути до безкраю, як шукаю свого. Коли хочу тепла, що в словах задрімало, в думках, вплітаючи мудрість у штучні вінки дешевих фраз. Та ви є. І я згадую знову розмову, якої не було... | ||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/12340.html | ||||||||