| впаде дощ, і дитячий малюнок
акварельний мій світ розмиється, змішаються кольори, сонце із моря випливе, вимкнеться флуоресцент на набережній, птаха розгорне крило, білу пір`їну зронить - дерево затремтить з любові, навіть дерево, через коріння перечепишся, впадеш, вилаєшся - а трава така м'яка, а земля така тепла, лагідна, рідна, а світ такий великий, коли навзнак лежиш, очі заплющиш - а все довкола вже зовсім інше, дерево дзвінко сміється - земля йому лоскоче травинками п`яти, птаха у дзьобику трима насінину - посадить, та й виросте пташенят безліч, дощ пофарбує світ найголовнішим кольором - прозорістю, пласка флуоресцентна риба виштовхає вусами з моря сонце, кохана поцілує: як ти мене уві сні обіймав! а я не спав. і не буду. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13519.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||