| Фуруф, фуруф, фуруф... фуруф...
Я зображую життєрадісних метеликів, Фуруф, фуруф... фуруф, фуруф... Та відношу себе до їх переліків... Відбуваюсь я - як людина, Та немовби, як метелик, що ось порине У світ барвистих квіточок... Хтось нанюхався пильці, а хтось амфітаміну, Хтось життєво бадьорий, а хтось завтра згине, В когось в голові маячок, а в когось - перлина, В мене - маячок, а в нього – зовсім інша половина, І тому серед багатьох [] я [] не єдиний [] щасливий, що робо.. [рад][т]іє синій цвітливій сливі, і живе в реаліях, а не у рожевих цнотливих мріях... Маю те, що маю: роботу, на завтра соціяльну надію, І я є те, що я є, і воно все ж таки діє, В нас є свої "ідеї", а у нього - чужі "дільтеї": в наших головах зовсім інші, різні міни. І хай цей сраний метелик до смерті занюхається своїм розсипчастим та потертим амфітаміном!.. Я [є] [не] [є] Я... я є так довго чеканні зміни... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/13802.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||