| Зникають примари
Мого сьогодення У вогнищі серпня, Жаркому багатті, Що полум'ям лиже Зірок неосяжність... Далеко-далеко Думки відлітають Ј тануть у небі, Де вітер гуляє Цілуючи гори, Близькі, мерехтливі, Примарливі в ночі, Що світ обійняли Навколо величчю. Усе відступає... Та є щось нетлінне В моєму коханні... | ||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/1440.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||