2008-11-09 : Mozgoeб Metaxyeвitch : неприродні варіації
| *****
Сонце триває в темряві листя, в полоні зоряних думок небо гойдає і місячне життя. У крові вина ковток. Серце зомліло, у розпачі очі – я помічаю бозна-що – світло згоріло у вирі ночі – м-а-л-ю-є-г-о-й-я-к-а-п-р-і-ч-ч-о. Наснаги танок свідомість марить – мандрує вітер уві сні: святкує ранок, чай-зілля варить, танцює полум’я пісні. *** Згасло сонце! Подекуди зойкають зливи застиглі, зрілі, мов яблука чорні – наче очі ріллі – п’яні сатири. Синій берег завмерлий, наче гомоном плескоту плаче земля – напуває нас хмарами неба – три-чотири, стрибок в піднебесся невпинний. Радо ллється! Відшукати смарагдовий червоний колір, скуйовдженим серцем стікати у прірву відлуння – меццо – форте. …начебто нічий, начебто вічний блакитноокий візничий нічний – запозичив музика хліба куска й трохи нот на згадку, аби сяк-так тлумачити буття загадку: …на сході кроком… …душі тривога… …на захід пошепки… …космічнозоряний… …на південь з богом… …кличе дорога… …з півночі потайки… …несловотворений… *** Станеться. Розтане. Прийде знову. Сяйвом. Вечір. Вечір. На зеленім листі. Зоряне намисто. Здалеку. Нізвідки. Смак несамовитий. Вітер. Вітер. ***** | ||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/14406.html | ||||||||||||||||||||