| пиши мені всі свої мрії губами на мокрому склі...
торкайся проміння, мов струн на весняно-натягнутім небі. пташками наміть на снігах, що сховався в юрбі, і що неодмінно знайти серед тисячі рук тебе треба. не сенс вже ховатись в ровах оборонних, слабкі лишаються плечі мої, хоч і знято обачності ношу. то можеш мовчати, лиш можна я дещо попрошу? пиши мені всі свої мрії губами на мокрому склі... | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15728.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||