2009-10-25 : eLeM : Присвячуэться З.Х.

Другий день я серед порожніх стін, Дощ за вікном плаче краплями богів, Третю ніч не позбудусь жахливих снів, А сонце зламалось і світить чимось чужим… Дерево сипле на землю своє життя, А люди ідуть і не думають, що вона Така прекрасна і водночас сумна Втратила все , випивши яд до дна Вона одна у парку , сльоза на щоці, Уже немає яскравої посмішки на лиці, Нехай час залікує шрам у її душі, А поки що біль і сльози – друзі її. Дерево сипле на землю своє життя, А люди ідуть і не знають дорозі кінця, Побачивши сонце не стануть , щоб знову піти, А сліпо ітимуть , замкнувши серця на замки…

КОММЕНТАРИИ nlo 191118   2009-10-25 18:44 Сначала про - я - потом как-то резко про - она -...выпила йаду и сидит себе спокойно в парке... Первый куплет понравился, эт да... +0.25 сдбт! eLeM 191122   2009-10-25 22:19 Ну я трішки поясню свої думки , коли я писав цей вірш... Спочатку я передавав свої почуття , які мені навіяла осінь , і просто згадав одну дічину , в якої сталось недавно горе... яд - це те що сталось і залишилось у неї в душі... а потім я знову повернувся до теми осені , і людей , які настільки зайняті , що нічого не помічають... Та, что на ушко шептала 191156   2009-10-26 08:31 О Божежмій! На ніч треба пити тепле молоко з медом! sandal 191172   2009-10-26 09:51 еще отстойчик... Loffofora 191175   2009-10-26 09:59 -1 без коментарів Yuta 191178   2009-10-26 10:00 -1 ясмаленькойбуковки 191239   2009-10-26 14:54 х.з.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16670.html