| ти кажеш, що боїшся спати,
бо сниться лише світло маяка. і ліпше - у пірати і за грати, ніж бачити: за морем є ріка, за нею - місто з водогоном, в якому добровільно забувати потрібно хвилі й рясні грона зірок, що стигнуть на канатах. ти кажеш, не боїшся потонути - страшніше жити, мов газон, дозованим поливом скутий. я чую: ми не будемо разом. ти кажеш, нам обом це треба. я заперечую: нам це обом дано. ти кажеш, над тобою інше небо. відказую: не ділиться воно. і мій маяк єдине око віддасть, щоб ти не заблукала. всміхнулась лагідно й жорстоко: цього замало, коханий, я завжди з тобою. доріжка місячна бліда. до обрію від лінії прибою - вода. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17559.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||