2010-05-17 : Аня_Рам : *****
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Спакував мою душу в валізу, Закував моє серце в залізо, Лебединою піснею вкрилось, Все, що діялось, все, що творилось. Пахли димом мрії із попелу, Не кохати! А як? Не второпаю, Не звертати в ті стіни весною, Які здавна вже дихають мною. В кожнім слові спогад відверто, Закрадається в душу так вперто, Що кричати щосили аж йметься, Так без тебе в цім світі живеться!!!

КОММЕНТАРИИ Olena Semenchuk 208395   2010-05-17 17:07 цэ знову дивча? Olena Semenchuk 208396   2010-05-17 17:07 не понравилось олейна 208398   2010-05-17 17:10 Що кричати щосили аж йметься - ой кака странная фраза, прям собака друх человека nonhuman-girl 208402   2010-05-17 17:50 до "Що кричати щосили аж йметься, " как-то более читаемо, а дльше нипанятна... Та, что на ушко шептала 208405   2010-05-17 18:09 слезливое ясмаленькойбуковки 208551   2010-05-18 17:29 тяжело нести - жалко бросить

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17754.html