| Я закохавсь. Зізнатися не соромно,
собі, тобі, йому, усьому світу, лиш не їй. Не те щоб – зась, не можу й край. То більше ніж простий двобій. І двоє по двоє. Не тіє не з тими. Бракуються люди. Десь брак, десь вінчання, десь достигають плоди. У кожного свОє кохання. Коли серед ночі, коли очі в очі, і труться кресла мов хорти. Ім’я прошепочеш, не тої, з ким в ночі. А тої, що серце шепоче. Ти винен, хоч знаєш, немає вини. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/18947.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||