| Помирають нічні метелики
у плафоні старої люстри. Прилітає хтось із Америки. Залишають мене – me gusta. Все по колу, по циклу, циркулю – пітекантропи чи атланти… Ми уже не читали Пікуля. Нам іще вирізали гланди. Ну а ти… Ти такий незважений: то романтик, то псих, то цинік. І оманливе третє враження. Не повісиш ні знак, ні цінник. Завмирають на стегнах дотики. Обсипаються абрикоси. Хто ти?.. Як ти? Скажи-но, доки ти будеш знову зі мною досі. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19085.html | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||