| У мене в коморі варення старіє…
Приталена ковдра, включені лампи. Мене не бере ні Бозя, ні Ларс фон Трієр, У тебе… Удома… Дві ядерних бомби. І стіни гудуть – так вони гріються. Вода відчуває пришестя Христа. Любов вимагає поранених щирістю, Вона непомітна – як пух на листках… Любов… Пристрасть. Тож в мене в очах – дві ядерні бомби, І два вихідних цілуються з небом. Радійте дантисти – випала пломба, І яблука згнили, притулившись клеймом… | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19286.html | ||||||||||||||||