| Дорослішай, дорослішай, перебувай у розпачі, неси дари на розтин.
Надріз затягує луска, і, наче гирі, на гілках – солодкі баккуроти. Неждано і нежадано будильник, наче жайворон, висвічує свідомість. Дорослішай, дорослішай, тобі не буде прощено твій головний недолік – Твоє невміння визнати, що вже навряд чи вислизнеш з супокою безпліддя. Луска вкриває яблука, дари звисають ядрами з покрученого віття. Дорослішай, дорослішай, в тобі росте корозія – коров’яча покора. Імлою очі заслано, лиш кров гасає, загнана, по замкнутому колу. Надріз затягується сам. Усе, що ти не написав - розвтілене й нетлінне. Безодня всмоктує скарби недовідспіваних «якби», і сніг лягає на горби замерзлих літер. | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20135.html | ||||||||||||||||