| Руді рубці, свинцеві, купоросові ритвини.
Ще – листя, що кружляє летовищем. Ламке. Це – тіло. Це зіржавлена діжа із рибами І крабами. Поїсти наостанок цукерок. Льодяників. Покликати днювального. Пошепки. Подумаєш, не вийшло пересидіти в шанцях. Доправ мене домів авіаційною поштою, Забудь про мене. Пам'ять не вирівнює шансів. Це – крадене. На тітчинім горищі за крАйнебом, Де радіо і радісно, і страшно розплющити. Це – серце, це - надбита трилітрівка із равлями, Звичайна, нічим не обґрунтована людяність, Юність. Зводитися й падати першими. Без пам’яті, без шансів, на останньому подиху. Зараз. А тоді – ще до народження – печиво, Гаряче, мов прощання з незнайомкою. Подумки. | ||||||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20543.html | ||||||||||||||||