| тремке полохливе світло
всередині кожної з наших кісток в гудзиках наших джинсівок шал зіпера коли відкриваєш наплічник у грізній юрбі під грізними світлодіодними лампами поший гаманець із моєї мертвої шкіри з рештками теплих ще безнадій дивись у вікно на проспект де лютують трамваї де безробітні ловлять останній помірний вітер сезону я відчиняю двері своїм ключем легким мов цвіркун певний себе простягаю тобі дещо |
КОММЕНТАРИИ |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21510.html |