| він міцно спав ловив форель
на острові гуляв з коханою шукали скарб з перлиною крізь сон ридав: о Анабель для мене ти була мистецькою країною а я для тебе вірний менестрель і на світанку ти дала обіцянку мені: мій корабель я буду вам надійною турбиною у сутінках у вересні прокинувся лив дощ в такт дріботінню крапель біля вікна хитався жіночий силует жіночий силует повільно танцював й тихенько заспівав: я не вмію так як ти ти не вмієш так як я може ти впізнав хто я? ось сумний рахунок та сухий закон навесні я шукала тебе у тривозі сумній розказати яким буде небо я не можу згадати лише одну річ де стояла з тобой на морозі я хотів би тобі розказати про ніч я хотів би забути ті зорі і спадало тоді на думку мені коли вітер вщухав що шляхів є багато і чому я один десь в горах стою при дорозі був би вдома присів би біля вікна і дивився б на рідніїї зорі і забув би як сон усі ці дива що кидала як жарт смішна доля пив би чай і залишився б із тобой на порозі. я хотів би тобі розказати про ніч але ти не прийшла на мій сором я волів би сидіти біля вікна чи кохатись з тобой до нестями й милувався б графічним малюнком твоїм який ти писала мені із любов'ю але зараз чомусь я один десь в горах стою при дорозі | ||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21834.html | ||||||||||||