2004-10-05 : Юрр : Оце любов. Така різноголоса.

Неначе подих. Наче зірка, Що з неба зірветься вночі. Мов відголосок забуття. Світання вересневого ранку – Любов моя. Моє кохання, Що груди здавлює зарання, Що наче пошепки кричить. Це почуття із мимоволі В саду розбуджених пісень. Неначе пісня тої долі, Яка давно була в полоні, А зараз – вільна. Це – як день. Як посмішка. Як звук дощу. Сміюся, плачу і кричу. Оце любов. Така різноголоса. Прийде весна, Покриють трави роси.. Настане час, і я тобі скажу: Лишаймося назавжди разом. – Я ж дивно так тебе люблю!...

КОММЕНТАРИИ Иван Тварин 24276   2004-10-05 18:29 Что-то в этом есть... Хотя нет. Нету! Angelya 45390   2005-07-21 17:00 Вибачай, друже, але знання мови шкутильгає трохи... "Зарання" - це калька з російської "заранее""???? І так далі за текстом. Не сердься, просто не люблю, коли спотворюють мову - ні українську, ні російську.... Робота у мене така - чужі помилки помічати...

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/3763.html