2005-05-05 : Намнаплеватьштейн : відчуття

у жодній книжці не пишуть про нашу іржаву воду про наші примружені очі що котяться центром міста спиняючись біля сходинок крамниць та інших шухлядок і кліпають вподобаючи вологу темряву суму і місячне світло капає у нашу іржаву воду і дихаючи зіницями ми п”ємо високі стіни і теплі порухи одягу в повітря здіймають гранули моїх вуглекислих видихів твого спітнілого кисню аморе ніхто не цікавиться про нашу іржаву воду ніхто із темної вулиці не топче очиці наші і плаваючи калюжами із бруду окропу й лінощів ми терпнемо з несподіванки що нам потрібне повітря

КОММЕНТАРИИ Евгений Столитенко 36785   2005-05-05 11:00 Классно! Давно со мной такого не было: читаю и вижу, что это продолжение моего "Мы бредём по окуркам неиспользованных возможностей". Все 5 текстов, которые прочитал - остались в сердце. намнаплеватьштейн-она 36787   2005-05-05 11:05 Спасибо, Женя. Вот так тихо и с улыбкой: спасибо. Die Katzchen 36825   2005-05-05 19:36 Классно, мне очень нравится твой стиль, хотя я и не знаю, как его правильно назвать. Оччень стильно!!! НПЗ 36837   2005-05-05 20:52 те, що ти пишеш солов*їною мовою, не значить, що все буде проходити на ура - так собі) Bief 36860   2005-05-06 09:07 Не з першого разу, але чим раз, те яскравіше какая разница? 36863   2005-05-06 09:24 откуда ты, талантище? щемит, когда читаю... Маляруша 37059   2005-05-10 10:19 Нра..... Спсб Тільки в книжках давно уже пишуть і про іржаву воду і про те, і про інше. І це зветься антиестетикою :( Хоча я розумію, що мова у тебе не про книжки власне. Просто вихопилося Пробач :)))))))))

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/4943.html