| Я згоден наповнитись, нащо ж ти ллєш через край?..
...за грань, за межу, за, незнаю яку, бла-бласферу. В мені вже до чорта всіляких спиртів і етерів. Прозаїк, я ще розроджусь монологом відра. Котячими пензлями, лапами топчеш мій гніт, А він все горить, хоча вибуху, мабуть, не буде. Здіймається Сонце - пласке й по-фабричному буре, У скроню націливши свій неодмінний зеніт. | ||||||||||||
КОММЕНТАРИИ
| ||||||||||||
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/9538.html | ||||||||||||